Попередження дитячого травматизму та перша долікарська допомога

Порізи, садна і подряпини — невід ємна частина допитливого дитинства. Навіть найуважніші батьки і вихователі не можуть дати гарантії, що опікувана ними дитина виросте без падінь, забитих місць і ушкоджень.

Аналізуючи причини нещасних випадків, ми з прикрістю усві­домлюємо, що більшості таких випадків можна було б запобігти. По­передження дитячого травматизму під час літнього відпочинку буде ефективним, якщо у профілактичній роботі братимуть участь і бать­ки, і вихователі. Дорослі, що опікуються дитиною, повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і про заходи щодо їх запо­бігання, а у разі потреби мають самі пра­вильно надати першу долікарську допо­могу. Чітко знаючи, що потрібно зробити у кожній конкретній ситуації, можна по­передити серйозні наслідки травм. А в екс­тремальних випадках, коли дорога кожна секунда, діяти необхідно швидко і точно, бо від дій дорослих може залежати життя малюка.

Найпоширеніші види дитячих травм

Найпоширенішими видами дитячих травм є забої, порізи, садна і подряпини.

Особливе місце серед них посідають травми обличчя. Зокре­ма, це можуть бути синець, садно, подряпина, прямий лінійний роз­рив на чолі, рвана рана на підборідді, глибокий розрив нижньої губи. Оскільки шрами після поранень часто залишаються на все життя, ді­тей з будь-якими глибокими ранами слід негайно показати лікаре­ві для проведення своєчасної відповідної обробки рани. Від правильного накладення пов'язки і грамотної обробки рани залежить, яким буде шрам після порізу: дуже великим чи майже не помітним.

Тривожні симптоми, за яких не­обхідне термінове втручання лікаря:

• пульсуюча кровотеча яскраво-червоного кольору (може свід­чити про ушкодження артерії);

• сильна кровотеча, що супро­воджується значною втратою крові;

• кровотеча, що не припиняєть­ся впродовж 10—15 хвилин;

• поріз або подряпина на обличчі або будь-якому іншому місці, де бажано звести можливість утво­рення шраму до мінімуму;

• рана на задній стінці глотки або на піднебінні;

• поріз на кисті або зап'ястках (у цьому разі є небезпека ушко­дження нервів і сухожиль);

• червоні смужки, почервоніння діаметром понад 1 см навко­ло рани; припухлість навколо рани, підвищення температу­ри, що є ознакою запалення;

• глибока рана, краї якої розходяться, або різана рана довша ніж 2 см (у цьому разі накладають шви);

в забруднена рана (якщо минуло понад 5 років після щеплення дитини від правця, існує висока ймовірність зараження ним);

рана, яку неможливо повністю очистити від бруду або в яку потрапили шматочки скла, дерева тощо, і їх неможли­во легко витягти;

• рана з рясними виділеннями, яка не загоюється тривалий час (може бути ознакою того, що у рані лишився шматочок стороннього матеріалу);

• нудота і блювання після поранення, особливо при травмах голови (існує ймовірність струсу головного мозку).

Порізи і садна

Загальноприйнятими заходами першої долікарської допомоги

при порізах і саднах є:

• промивання рани;

• зупинення кровотечі;

• накладення стерильної пов'язки (при кровотечі — тиснучої пов'язки);

• застосування антисептика.

Найкраще лікування для невеликих порізів і подряпин — про­мивання рани чистою водою з милом за допомогою марлевого там­пона чи шматочка чистої тканини. Ретельне промивання — ключ до запобігання інфекції. Після промивання слід добре змити мило водою. Промивання варто повторювати кілька разів на день доти, доки поріз повністю не затягнеться. Дуже забруднену рану ліпше проми­ти перекисом водню. Подряпини можна промивати як водою, так і антисептичним лосьйоном.

Після висушування порізу чистим марлевим тампоном слід на­класти суху стерильну пов'язку, щоб до повного загоєння поріз зали­шався чистим. Перед накладенням пов'язки необхідно переконатися у тому, що краї порізу чисті, рівні і легко сходяться, після чого звести їх докупи. Для захисту порізу можна скористатися спеціальним плас­тирем. У разі накладення пов'язки або пластиру на глибоку рану не вар­то занадто щільно зводити її краї, оскільки це може спричинити розви­ток анаеробних збудників.

Якщо у дитини поріз біля рота, рану ліпше не закривати ні по­в'язкою, ні пластиром, бо на краях пов'язки (пластиру) буде збира­тися слина і залишки їжі.

Рана швидше загоїться і вірогідність інфікування зменшиться, якщо її перебинтовувати якомога рідше. Якщо пов'язка послабила­ся або забруднилася, можна накласти новий шар бинтів поверх по­переднього.

Садно загоюватиметься найліпше, якщо його залишити від­критим. Однак, якщо шкіру ушкоджено на значній ділянці, можна накласти пов'язку. Перед цим потрібно промити рану і залишити її відкритою, поки не утвориться скорина, інакше бинт прилипне, і, знімаючи його, можна пошкодити засохлу скорину.

Звісно, відкрите садно загоюється швидше. Утім, якщо дитина йде гратися на дитячому майданчику, обов'язково слід закрити рану (навіть садно або подряпину) не дуже тугою пов'язкою. Після повер­нення дитини у приміщення пов'язку знімають.

Подряпину перев'язують лише у тому випадку, коли необхідно зупинити кровотечу. Відкрита подряпина зазвичай загоюється зна­чно швидше.

Щоб якнайшвидше зупинити кров, на рану необхідно щільно на­класти пов'язку і як слід натиснути на неї рукою, а за потреби потримати її так протягом 15 хвилин. Це зупинить будь-яку кровотечу, крім артеріальної. Для зменшення кровотечі доцільно підняти ушко­джену частину тіла догори. Якщо кров просякнула першу пов'язку, поверх неї необхідно накласти другу тугу пов'язку. Додавати нові пов'язки слід поверх попередніх, оскільки під час знімання пов'язки можна ушкодити кров'яний згусток, який утворився, і цим самим викли-кати нову кровотечу.

Коли кровотечу припинено або зменшено, слід обмотати ушкодже­ну ділянку тіла тканиною або еластичним бинтом так, щоб пов'язка тиснула на рану і водночас не припиняла повністю циркуляцію крові. Бинти мають зручно облягати поранену частину тіла. Не слід приклеювати пластир кільцем навколо ушкодженої руки чи ноги,

тому що це може перешкоджа­ти нормальній циркуляції крові. Щоб перевірити, чи не порушено циркуляцію крові при накладенні пов'язки на руку чи ногу, потрібно натиснути на ніготь потерпілого на відповідній кінцівці. Якщо ніготь при надавлюванні побіліє, а після того, як відпустити його, знову ста­не рожевим, то пов'язку накладе­но правильно. Якщо ж колір нігтя не відновлюється, потрібно посла­бити пов'язку.

Примітка: При незначних по­раненнях джгутом користу­ватися не слід.

При порізах голови, оскіль­ки на ній є багато кровоносних судин, навіть незначна кровоте­ча зазвичай буває надто сильною, і виникає потреба показати дити­ну лікарю.

Тепловий та сонячний удари

Тепловий удар виникає вна­слідок дії високої температури навколишнього середовища, осо­бливо за високої вологості повітря і відсутності вітру. Зумовлене зо­внішніми чинниками підвищення температури тіла складно спинити, оскільки немає тепловіддачі, орга­нізм не може охолодитися, і тем­пература тіла продовжує зростати. Особливо швидко перегріваються немовлята, а також діти раннього і дошкільного віку. Перегрів може статися не лише на вулиці, а й у при­міщенні, зокрема, якщо воно належно не провітрюється. Сприяють перегріву організму фізичні вправи, які призводять до втрати ріди­ни разом з потом, особливо, якщо ці втрати нічим не компенсуються. Тому так важливо під час літнього оздоровчого періоду дотримувати­ся питного режиму.

Симптоми теплового удару:

• головний біль, нудота і блювання, бажання присісти або навіть прилягти;

« підвищення температури тіла до 40 — 41 °С, почервоніння шкіри, яке невдовзі змінюється її зблідненням, іноді з ви­никненням синюшного відтінку;

• запаморочення, іноді знепритомніння;

• судоми, марення.

Увага! Якщо вчасно не надати допомогу, дитина може впасти у кому, у неї виникає серцева недостатність.

Сонячний удар є різновидом теплового. Його симптоми — го­ловний біль, млявість, блювання. Інколи сонячний удар може спри­чинити кому. Так само, як і при тепловому ударі, симптоми перегрі­вання поглиблюються за підвищеної вологості повітря.

Є кілька ступенів сонячного удару:

• легкий ступінь, що супроводжу­ється загальною слабкістю, головним бо­лем, нудотою, почастішанням пульсу та дихання, розширенням зіниць;

• середній ступінь, ознаками якого є різка адинамія, сильний головний біль із нудотою та блюванням, зниження слу­ху, невпевненість рухів (хитка хода), ін­коли — знепритомнення, а також почас­тішання пульсу та дихання, підвищення температури тіла до 39 — 40 °С.

Порядок надання першої долікарської допомоги

при тепловому та сонячному ударі

Розглянемо порядок надання першої долікарської допомоги при тепловому та сонячному ударі. Передусім слід винести потерпілого із зони перегрівання та швидко охолодити його тіло. По змозі потріб­но негайно облити тіло холодною водою або обгорнути мокрим про­стирадлом, чи обкласти шматками льоду/снігу з морозильної каме­ри. Якщо тепловий удар трапився на вулиці, то потерпілого можна занести у магазин, обладнаний кондиціонером, а потім уже облива­ти холодною водою. Якщо потерпілий притомний (або його вдалося повернути до пам'яті), йому потрібно дати випити прохолодної води. При нудоті і блюванні потерпілому слід надати зручне положення, щоб він не захлинувся блювотної масою. Якщо всі ці заходи особли­вого ефекту не дають, то потерпілого необхідно доставити до лікарні.

Профілактика теплового та сонячного удару

Сонячний удар — це хворобливий стан, за якого спостерігається розлад роботи головного мозку внаслідок тривалого впливу сонячних променів на непокриту поверхню голови людини

Щоб запобігти тепловому чи сонячному удару, необхідно дотри­муватися кількох простих правил. Насамперед потрібно вживати ба­гато води. У спекотну погоду, що поєднується з високою вологістю, необхідно пити значно більше рідини, ніж зазвичай. Зазвичай дорос­ла людина має випивати за добу до 2 —2,5 л води, а дитина трохи менше. До того ж улітку обов'язково потрібно носити головний убір. Від дії сонячних променів захистить та­кож парасолька. Якщо з яких-небудь причин необхідно тривалий час пе­ребувати на подвір'ї та ще й фізично працювати, то запобігти перегріву допоможе періодичне обливання холодною водою.

Отруєння

Гострі отруєння досить часто трапляються у дітей дошкільно­го віку. Причиною отруєнь є відсутність у малюків життєвого досві­ду, знань, а також невміння дорослих сформувати у дитини навички безпечної поведінки. Кожне гостре отруєння або підозра на нього потребують негайного надання медичної допомоги та обов'язкової госпіталізації дитини. Проникнення отрути в організм дитини можливе через рот (для немовлят — разом із материнським моло­ком) , а також через дихальні шляхи та шкіру. Про заходи, яких слід вжити для видалення отрути, що не встигла потрапити у кров, можна дізнатися з Таблиці.

Загальні правила надання першої долікарської допомоги при отруєннях

Укус отруйної змії

Якщо дитину вкусила змія, то насамперед слід визначити, чи вона отруйна. На місці укусу залишаються сліди від зубів плазуна у вигляді двох серпоподібних смуг, які утворюють півколо з дрібних точок. Неотруйна змія залишає лише такий слід на шкірі. Місце уку­су отруйної змії трохи інше — у передній частині півкола між сер­поподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких зазвичай витікає кров.

Токсичність отрути залежить від низки чинників:

• фізіологічного стану і віку змії;

• кліматичних умов, у яких вона перебуває;

• часу, який минув з моменту пробудження змії від сплячки. У голодних змій отрути більше, ніж: у ситих. Оскільки отрута

змії містить речовини білкового походження, то можливий розвиток алергічної реакції — навіть до анафілактичного шоку.

Якщо дитину вкусила отруйна змія, слід виконати такі дії:

• якнайшвидше відсмоктати з рани отруту, постійно її випльо­вуючи. Не можна цього робити людям із саднами або іншими пора­неннями слизової порожнини рота чи губ;

• обробити рану 5-відсотковим спиртовим розчином йоду або одеколоном чи спиртом;

• обмежити рухомість потерпілого. Якщо змія вкусила в ногу, потрібно прибинтувати ушкоджену ногу до другої ноги і, підклав­ши що-небудь під них, злегка підняти обидві ноги догори. При укусі в руку необхідно зафіксувати її у зігнутому положенні;

• за потреби дати потерпілому знеболювальні ліки;

• давати потерпілому якомога більше чаю і лужної мінеральної води, щоб прискорити виведення отрути;

• якомога швидше доставити потерпілого у найближчий ме­дичний заклад.

Примітка: Варто знати, що найбільш ефективним засобом проти зміїної отрути є полівалентна протизміїна сироватка,

введена не пізніше ніж через ЗО хвилин після укусу. Але вво­дити її має лише медичний працівник. Робити самостійні дії небезпечно, оскільки можуть виникнути алергічні реакції на введення сироватки.

Часто першу допомогу при укусах змії надають неправильно. З огляду на це наведемо перелік дій, які є неприпустимими у цій си­туації.

Категорично забороняється:

• накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, а навпаки порушує кровопостачання у кінцівці та сприяє розвитку некрозу (омертвінню) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кін­цівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;

• припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами;

• розрізати рану на місці укусу.

Примітка: Усі ці маніпуляції призводять до розвитку інфікова­них ран, які довго не загоюються, сприяють порушенню обмі­ну речовин у пошкоджених тканинах.

Перебуваючи у горах чи у лісі, слід бути обережним і не забу­вати, що змія кусає лише тоді, коли захищається. Прямуючи лісом, необхідно палицею обережно розсувати зарості кущів, у горах об­стежувати ущелини, щоб випадково не потурбувати плазунів. Зби­раючись у місця, де водяться плазуни, слід взувати високі черевики і вбиратися у широкі штани, заправивши їх у черевики так, щоб утворився напуск. Якщо змія раптом і вкусить, то вона пошкодить лише тканину штанів, а не шкіру.

Коментарi