Розвага: «Казки гуляють по світу»

Задіяні діти та батьки

Мета: Стимулювати розвиток творчої індивідуалізації засобами театрально-му­зичної діяльності, вміти встановлювати причинно-наслідкові та смислові зв'язки між подіями, своїми переживаннями, орієнтуватися в основних моральних цінностях і вимогах, відчувати себе пов­ноцінним членом родини.

Ведуча: Добрий день! Сьогодні ми зібралися тут всі разом для того, щоб побувати в гостях у казки! Діти дуже люблять слухати казки, а дорослі з вели­ким задоволенням розповідають, чита­ють їх дітям. Казка жила, живе і буде жити вічно... Казка буває сумною і весе­лою, казка навчає нас розуму, висміює ледачих і хвальків, дарує щедрість, бага­тство хорошим людям.

Тому сьогодні, ми, дорослі, допоможе­мо нашим дітям побувати у казці, самі на мить станемо дітьми.

Мама.

Добрий день, вітаємо вас! Настає дозвілля час. Діти наші, ну давайте Добру казку починайте.

1-а дитина.

В казку вирушимо всі разом.

Перешкоди всі пройдемо.

А хто буде сумувати –

Із собою не візьмемо.

2-а дитина.

Прийшла, нарешті, довгождана мить

Герої казки нас усіх вітають.

І знову пісня радісно дзвенить,

І казка на екрані оживає.

(Дзвенить дзвіночок, потім звучить спокійна музика. Виходить одна із мам у костюмі Доброї Феї).

Фея.

Я — добра чарівниця Фея і знаю, куди ви хочете подорожувати, ад­же Феї знають усе, що діється на світі. Я допоможу вам потрапити у світ казок. Одного разу я допомогла дівчинці, яку звали Попелюшкою. Зараз я трішечки почарую і покажу вам, на що я здатна. Тож слухайте і дивіться.

(На підлозі — гарбуз і макети мишей. Світло гаситься, мами світять ліхтариками в бік Феї).

Фея.

Дзвени, дзвени, мій дзвонику,

Дзвени гучніш, гучніш.

І всім, хто любить казку,

Допоможи скоріш.

(Посередині стоїть макет коня і карети).

Фея. Сідайте швидше всі в карету і їдьте в країну казок, але пам'ятайте: із казок потрібно повернутися рівно о 12 годині, тому що все перетвориться: кінь на мишу, карета на гарбуза, як у казці, «Попелюшка».

Ведуча.

Ну й дива! Спасибі, Добра Феє. Пішли всі сідати. Вирушаємо у світ казок.

(Діти сідають за макетом карети на стільці, співають пісню «Казко, каз­ко»).

Ведуча.

Ну от, діти, ми з вами потра­пили у світ казковий. Ви тепер не прос­то діти, а герої казок.

3-я дитина.

Довго ми уже сиділи

Ноги наші аж помліли.

Просимо музику заграти,

А ми будемо танцювати. (Танок «Запрошення» з батьками).

Ведуча.

Зараз ми з вами будемо ди­витися казки. А показувати їх будуть не тільки діти, а й дорослі — ваші мами. Отже...

(У грамзапису звучить чарівна музи­ка).

Ведуча.

Чарівні звуки лунають

Чуєте, малята,

Хтось сюди поспішає

На веселе свято. (З'являється Чарівник-мама).

Чарівник.

Я — казковий чарівник

Прийшов до вас на свято,

Приніс я скриньку золоту —

Тут іграшок багато. (Виймає зі скриньки).

Ось лялечка-красуня,

Ось коник-стрибунець,

В червоному мундирі

Солдатик-молодець. (Бере чарівну паличку).

Візьму я паличку свою

Всі іграшки ці оживлю.

Я — чарівник, стук-стук-стук.

Оживляю все навкруг.

Зараз іграшки на світі

Для вас будуть танцювати. (Танок олов'яних солдатиків та балеринок.).

Ведуча. Яка чудова казочка!

(До зали заходить сумна дівчинка).

Ведуча.

А це хто такий сумний? Дівчинко, як тебе звати?

Дівчинка.

Мене звуть Оленка, я із каз­ки «Сестриця Оленка та братик Іванко». Я шукаю свого братика, а його ніде немає, а може Іванко потрапив у якусь біду?

Ведуча. Не сумуй, Оленко, я бачила, як над річкою гуси-лебеді летіли, на кри­лах хлопчика несли, може, це твій Іван­ко. Ось чарівний клубочок, він приведе до твого братика!

Оленка.

Дякую вам!

(Декорація лісу, хатинка Баби Яги. На дереві си­дить велика ворона, біля дерева — хлопчик, плаче).

Баба Яга

Іванку, рідненький ти мій, золотенький ти мій. Не плач, на ось з'їж пиріжечок.

Іванко. Не хочу. Я додому хочу. До своєї матінки.

Баба Яга. От заладив! Те не хочу, це не хочу! А хочеш, я тобі пісеньку заспіваю.

(Частівки Баба Яги, по закінченні ви­ходить Оленка).

Оленка.

Іванко, братику мій! Ну на­решті я тебе знайшла.

Баба Яга. Аце що таке?

Оленка. Бабуся Ягуся, я за братиком прийшла. Матінка з батечком чекають.

Баба Яга. Оце так сюрприз! Іще чого!

Оленка. Віддай, бабусю.

Баба Яга. От липуча, віддай та віддай (задумується). Ну добре, тільки спочат­ку випробування пройди, будеш на мої питання відповідати, а потім вже братика виручати.

Ведуча. Не бійся, Оленко, ми тобі до­поможемо. А ви, діти і шановні мами, будьте уважними. Ну, Баба Яга, задавай свої питання.

Баба Яга. Зараз побачимо, чи знаєте ви казки та їх героїв. Отже...

1. Яку пісню співала Коза-мати, коли поверталася з лісу додому?

2. Кого зустрів Колобок у лісі?

3. Хто вигнав Козу-Дерезу із Зайчикової хати?

4. Що казала Лисичка-сестричка Вовчику-братику, коли він ловив рибу в опо­лонці?

5. Хто жив у рукавичці?

6. Як кликав Півник на допомогу Коти­ка?

Баба Яга. Ну що ж, Оленко, твої друзі добре знають казки, забирай свого бра­тика, поки я не передумала.

(Оленка та Іванко беруться за руки, виходять.).

Дитина.

Любі мами, любі тата,

Ви прийшли до нас на свято,

А щоб нам не нудьгувати,

Будемо разом співати (Діти і батьки співають пісню «Для нас усіх»).

Ведуча. Наша подорож у казковий світ продовжується. Цікаво, а в яку каз­ку ми зараз потрапимо.

(В зал, у квітці на колесах заїжджає Дюймо­вочка, біля квітки – жабенята. Виконується пісня жабенят. Із «боло­та» з'являється Мама-Жаба).

Жаба.

На дні болота, поміж трав

Під камінцем є дім.

Просторо й дуже весело

Нам живеться в нім. (Підходить до квітки).

Буде ця дівчинка

Тепер з нами жити,

Будуть жабенята

З нею дружити. (Вигукуючи «ква-ква», жабенята тікають. У грамзапису звучить ніжна музика, із квітки з'являється дівчинка).

Дюймовочка.

Із квіточки з'явилась я,

Та трапилась зі мною біда.

Потрапила до жабенят у річку,

Знають всі, що мене звуть... Дюймовочка (виходить із квітки).

Не хочу у болоті жити,

Хочу з друзями дружити.

Потрапила я у біду.

Ой, тут я пропаду (плаче).

Ельф.

Не плач, не плач, Дюймовочко,

Допоможу тобі,

Бо маленький хлопчик

Не кине друга у біді. (Ельф подає руку Дюймовочці, і вони разом оббігають коло.)

Ведуча. А цю казку впізнали? Так, це казка «Дюймовочка», а щоб зустрітися з героями наступної казки, вам потрібно відгадати мою загадку.

У батька був хлопчик дивний — симпатичний, вередливий і любив татусь сина дерев'яного... (Буратіно) (У грамзапису звучить мелодія пісні «Буратіно». Забігає Буратіно).

Буратіно.

Я веселий хлопчина

Звуть мене Буратіно.

До папи Карла поспішаю,

Дома він мене чекає.

(Із «болота» з'являється Черепаха Тортілла).

Черепаха. Здрастуй, Буратіно!

Буратіно. Ой, ви хто?

Черепаха. Черепаха Тортілла.

Лише я всі таємниці знаю,

Як щастя відшукати,

І тобі я обіцяю

Чарівний ключик дати. (Черепаха Тортілла дає Буратіно ключик).

Буратіно. Що це?

Черепаха. Це — ключик золотий!

Буратіно. А навіщо він мені?

Черепаха. Ну що ж, настав час відкри­ти тобі таємницю, яку я знаю вже триста років. Цим ключиком відкриваються одні дверцята, за якими ти знайдеш скарб. Цей скарб принесе тобі щастя.

Буратіно. Дякую тобі, Черепахо Тортілло.

(Черепаха зникає, а Буратіно оббігає коло).

Буратіно. Ось я і дома! А де ж тато Карло?

(Шукає, помічає двері).

Буратіно. Ой,а тут що?

(З-за дверей з'являється голова Шушари).

Шушара. Ш-ш-ш-ш! Тихіше!

Буратіно. Здрастуйте ! Ви хто така?

Шушара. Я — Шушара (наближаєть­ся до нього).

Буратіно. Я бачу, що ви — Шушара. А можна вас схопити за хвіст?

Шушара. Якщо ти кому-небудь будеш говорити, що бачив ці двері, — за твоє життя не ручаюсь! Зараз же забудь, що ти тут бачив!

Буратіно. (дражниться). А я бачив дверцята, а я бачив все!

Шушара. Ш-ш-ш-ш! Тихіше!

(Шушара хоче схопити Буратіно, але він тікає, вона теж зникає за шир­мою. Заходить Добра Фея)

Добра Фея (звертається до дітей). Сподобалися вам казки?

Казок на світі є багато —

І веселих, і сумних,

То ж чи можемо

Прожити ми без них?

1-а дитина.

Не можемо без казки

У світі ми жити,

Бо казка нас вчить,

Як потрібно дружити.

2-а дитина.

Як зло подолати,

Як хитрих провчити,

Як добрих і чуйних,

Сміливих любити.

3-я дитина.

Спасибі вам, мами,

Спасибі, рідненькі,

За те, що прийшли

В наш садочок гарненький.

4-а дитина.

За посмішку щиру

І теплі слова,

За казку почуту,

Що вмить ожила.

Ведуча. Сьогодні, я думаю, вам було цікаво і весело. Ми пригадали казки, ми зустрілися з героями казок, але ми зовсім забули про час, адже Добра Фея сказала, що нам потрібно повернутися не пізніше 12-ої години.

Добра Фея.

Так, вам треба поспішати

І в дорогу вирушати.

(Діти сідають у карету, співають пісню. «Казочко, казка»).

Ведуча.

От і казочці кінець,

А хто слухав — молодець.

РОДИННЕ СВЯТО

«Все починається з любові, все починається з добра!»

Ведуча 1: Надійшла весна прекрасна, А на вулицях лунає

Многоцвітна, тепла, ясна, З кожного вікна.

Ніби дівчинка в вінку Із самісінького ранку:

Усміхається в садку! "Це-весна! Весна! Весна!

Ведуча 2: Все оживає, все розцвітає, Весна приходить з ласкою

Тепленький вітерець всіх звеселяє, Та із своєю казкою,

Струмочки веселі скрізь дзюркотять. Як тільки струсить рукавом-

Радісні гості з вирію летять. Синіють проліски кругом..

І сьогодні, цієї прекрасної пори, коли оживає природа, коли ось-ось зазеленіє травичка, гаї, ліси наповняться дзвінким співом пташок – ми зібрали вас, велику родину, у нашому садочку...

Ведуча 1: Сьогодні мова наша про родину,

Про дітвору й поважних їх батьків,

Про те, що має кожен з вас-чудових доньку й сина.

І хай так буде упродовж усіх віків.

Ведуча 2: Наш родинний сад нині квітує.

Боже, дай, щоб завжди так було.

Хай порозуміння в вас панує,

Адже це сюди усіх нас привело!

Діти : 1. Рідні мами, рідні тата,

Ми вітаєм вас на святі.

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

2. Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі.

Хочем бути на вас схожі

І, як ви, такі ж хороші.

Разом: То ж ми друзів погукаєм

І усіх вас привітаєм.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково!

До залу заходять діти.

Пісня "Вітальна".

Ведуча 1: Кажуть, що в недалекому 1999-2000 році у світі сталася надзвичайна подія. Подумайте і здогадайтесь яка? Світ в цей час вітав народження ваших діток: хлопчиків і дівчаток – красивих, немічних і таких беззахисних. Давайте пригадаємо як це було. ( звучить мелодія колискової ).

Ведуча 2: Колискова пісня...Лагідний, ніжний мамин спів над колискою маленької дитинки. Кажуть, що ті дітки, яким співають колискові виростають добрими, ніжними, щедрими, тому що мама в свою колискову вкладає всю свою любов, ласку і тепло. Дівчатка наслідують своїх матусь, і співають цю лагідну пісеньку своїм лялечкам-донечкам. Хочете послухати?

Колискова "Біля мами гарно так".

Конкурс для татусів "Колискова".

Ведуча1: Мама...Це перше слово, яке промовляє дитинка з радісною усмішкою. Мама – це те слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини радості та нещастя. Коли подивитись у ваші очі, то можна помітити з якою неземною любов"ю та ніжністю ви дивитесь на своїх діточок. І ваші маленькі квіточки відповідають вам тим самим.І ось сьогодні любі мами, бабусі ми хочемо у своїх віршах подарувати вам свою любов.

Діти : 1. Від усіх ти наймиліша, лебідонько мила,

Щиро дякую тобі, що мене зростила.

Над колискою моєю пісеньку співала,

І в любисточку духмянім перед сном купала.

У любисточку купала, ніжно цілувала,

Тепло мене пригортала, щастя закликала.

2. Я прокидаюся рано,

Тихенько лежу не встаю.

Тільки спросоння погляну –

Бачу матусю свою.

Мати досвітня пташина,

Зранку очей не зімкне,

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Мама – то сонечко рідне,

Тепле, ласкаве, земне.

Слово її заповітне

Гріє й тривожить мене.

"Пісня про маму".

Слово мамам про традиції, особливості виховання їхніх дітей.

Ведуча 2: Коли ми спостерігаємо за іграми ваших діточок, то помічаємо як вони вас наслідують: годують, лікують, доглядають за своїми іграшками, як ви за ними.

Танець з іграшками.

Ведуча 1: Та нашим діточкам потрібні не тільки лагідні мамині руки, а й надійне батьківське плече. Хто, як не тато після важкого робочого дня відремонтує кран, приб"є цвях, вкрутить лампочку. Люблять малята піти з татусями до зоопарку, покататись на велосипеді, пограти у футбол чи бадмінтон.

Вірш "Про тата".

Ми співаємо про маму

У весняний світлий день,

А про тата, скажем прямо,

Чом не складено пісень?

На рибалку у неділю

Поспішаєм з татусем.

Вудки маємо новенькі,

Рибку мамі принесем.

Ми удвох читаєм книжку,

Йдем до лісу бережком.

І щодня допомагаєм

Мамі любій ми разом.

Вітер віє, дощ іде,

Ми не спинемось ніде.

Мій татусь – найкращий друг.

Хай це знають всі навкруг!

Пісня "Тато може".

Конкурс "Заплети косички".

Тати зав’язують бантики дівчаткам, інші діти розказують гуморески.

Ведуча 2: Як сьогодні не згадати про милих, добрих, ніжних бабусь? Бабуся, бабця, бабусенька, бабуня – ніжне, лагідне, тепле слово, як і сама бабуся.

Діти : 1.Я до бабусі з любов"ю звертаюсь:

Бабцю, бабусю, бабуню моя.

І до бабусиних рук притуляюсь,

Та відчуваю в них лагідність я.

2. Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов і розлуку,

Що вміють такий смачний хліб випікати,

І людям завжди добро дарувати.

Пісня "Бабця – бабуня".

Ведуча 1: Сьогодні прийшли на свято також дорогі, рідні дідусі. Як часто вони заміняють нам рідного тата...

Вірш "Дідусь".

Дідуся свого вітаю,

З ним ласкаво розмовляю.

І таке тобі скажу:

"Із тобою я дружу!

Ти хороший, ти ласкавий,

Ти привітний, гарний, славний.

Будь здоровий – не хворій,

Дідусенько рідний мій!

Інсценівка "Голубочки".

Якось в день на старість літ,

Посварились баба й дід.

А тоді, як діточки,

В різні боки та кутки.

Дід мовчить, уперся він,

Мов кілочок той і тин...

Не говорить і стара...

Вже й обідати пора...

А розмовоньки нема...

Баба зроду говірка –

Ця мовчанка їй тяжка.

Розтуля вона вуста

В діда лагідно пита:

- Ти, старий, учора чхнув?

Дід удав, що не почув.

- Чхнув, Чи ні? Стара ізнов.

- Чхнув, то й що?

- То будь здоров!

Засміявся дід в одвіт...

Помирились баба й дід.

І сидять вони укупці,

Голубочок при голубці.

Танець із свічками.

Ведуча 2: Після цього таночку стало у залі тепліше та ясніше. Посміхайтесь один одному просто так, і вам рідні, друзі віддячать добром, любов"ю. То ж будьте щедрими на ласку, ніжність, любов та посмішки.

Коментарi